На початку роботи в Інституті ендокринології, ще молодшим науковим співробітником, головна моя увага була зосереджена на вивченні впливу Чорнобильської катастрофи 1986 року, зокрема на доброякісні новоутворення у дітей. Більшість дослідників тоді віддавали перевагу вивченню злоякісних новоутворень. Їх дійсно було багато і вони, безумовно, є більш загрозливими. Але саме науковий аналіз доброякісної патології у дітей на той час був мало вивченим. Під керівництвом досвідчених наставників, яким до цього часу завдячую за допомогу та підтримку (керівника хірургічного відділу Комісаренка Ігоря Васильовича та керівника морфологічної лабораторії Богданової Тетяни Іванівни) була виконана та в 2001 році успішно захищена кандидатська дисертація «Морфологічна діагностика та хірургічне лікування доброякісних новоутворень щитоподібної залози у дітей та підлітків».
Практична хірургічна діяльність водночас із дослідницькою діяльністю, зокрема щодо патології щитоподібної залози, призвела до нового напрямку моїх досліджень, а саме розробки та впровадження ефективних механізмів збереження та аналізу медичних даних. На цьому шляху була розроблена медична інформаційна система TherDep, яка з часом стала реєстром пацієнтів клініки та поліклініки інституту та працює до цього часу, що допомагає лікарям у практичній роботі та науковцям у дослідницькій. На сьогодні в цьому реєстрі є інформація щодо понад 450 тисяч амбулаторних карток наших пацієнтів. Під моїм керівництвом в Інституті було виконано дві самостійні тематики на межі двох дисциплін: ендокринології та медичної інформатики. За такими двома спеціальностями була виконана та успішно захищена в 2008 році докторська дисертація на тему «Інформаційне відображення лікувально-діагностичного процесу в ендокринологічній клініці».
В подальшому мої наукові інтереси зазнали поширення на весь спектр ендокринної хірургічної патології, якою займається відділ. Серед деяких окремих напрямків можу виділити аналіз віддалених результатів лікування (в першу чергу на основі створеного електронного реєстру пацієнтів) та аналіз впровадження мінімально інвазивних та ендоскопічних методик. Однак це лише головні напрямки. Так, свого часу було запропоновано гіпотезу щодо дії супресивної терапії тироксином при високодиференційованих карциномах щитоподібної залози. Згідно цієї гіпотези наднормальні (супресивні) дози тироксину не можуть повернути назад онкологічний процес, а лише зменшують швидкість росту та метастазування. При цьому подовжується час існування пухлинних вогнищ до їх виявлення. Таким чином, при спостереженні за пацієнтами, частіше за все, супресивна терапія має сумнівну користь, але вона досі залишається в міжнародних рекомендаціях. Ця гіпотеза (цей підхід) має своїх прихильників в світі, але в Україні вона поки що звучить як доволі нова та незвична для багатьох ендокринологів.